24 СЕРПНЯ
22:15 на 1+1
Почайна

В IX-X столітті Почайна була великою рікою, яка текла від Вишгорода через заливні луки болонья, поєднуючись з Дніпром в районі сучасної Поштової площі. Зараз верхня частина русла річки стала водною системою з власним гирлом, середня - Київською гаванню, а нижня з'єдналася з Дніпром.

У верхній течії Почайни, на початку сучасної вулиці Богатирської, протягом 8 століть до заснування Києва (II століття до н.е. - VI століття н.е.) існувало одна з найбільших і таємничих давньослов'янських поселень зарубинецької археологічної культури. У ньому було 66 осель, збудованих уздовж трьох овалів - пустот, призначення яких досі не з'ясовано.

Почайна згадується в багатьох старослов'янських казках, билинах, легендах, як казкова річка, що протікає між берегами життя і смерті. За легендами, через річку був перекинутий Калинів міст, який охороняв Змій Горинич, а вода у ній володіла цілющою силою.

На Почайні знаходилося капище давньослов'янського бога багатства, магії і поезії Волоса (Велеса), якого ототожнювали з казковим Змієм Гориничем. Давноруські казки оповідали, що у Пучай-річці живе Чудо-Юдо, він же Змій Горинич о трьох головах і дванадцяти хвостах, з яким змагаються богатирі. Найперше — Добриня Микитич, історичним прототипом якого є воєвода Добриня, дядько князя Володимира Святославовича, брат його матері Малуші. Під час Хрещення Русі князь Володимир посилав свою дружину «на болон'є, на Почайну», щоб скинути в неї ідол «скотьєго бога» Волоса (Велеса). Дружину очолював дядько Добриня, той самий Добриня Микитич, який у казках бореться зі Змієм Гориничем на Почайні, Пучай-річці.

Хрещення киян князем Володимиром відбувалося в гирлі річки Почайна. Оскільки в одних літописах під місцем хрещення згадується Почайна, а в інших Дніпро, прийнята компромісна точка зору про хрещення в злитті двох річок, тобто в гирлі річки в районі сучасної Поштової площі.

У Почайну (Ручай) був скинутий ідол язичницького бога Перуна, який під час Хрещення Русі був повалений та потягнутий Боричевим узвозом. Почайною ідол доплив до Дніпра та останній раз виринув в районі сучасних Видубичів.

На Почайні зупинялись кораблі іноземних гостей, які приїжджали до Києва. Коли княгиня Ольга прийняла хрещення в Константинополі, до неї з Візантії направляли послів, яким вона пропонувала постояти в Почайні, так само, як їй довелося стояти в Суду (зараз протока Босфор у Стамбулі).



Made on
Tilda